Мімі Чакарова розповіла студентам МШЖ про ціну відданості покликанню

автор: Editor
• зустрічі

Фотожурналіст за освітою, Мімі Чакарова давно вийшла за межі тільки спеціалізації. Історією роботи журналістом як способу життя гостя поділилась зі студентами МШЖ.

Сьогодні Мімі знімає фільми і подорожує світом, щоб поділитись своїми знаннями і дізнатись нове. Тим не менш, фотомистецтво залишиться невід’ємною частиною життя журналістки: “Фотографія завжди захоплювала мене. Важливо пам’ятати, що коли Ви приходите з камерою, то все змінюєте. Однієї миті на обличчі може бути посмішка, а за секунду, Ви можете згадати про щось, і вираз обличчя абсолютно зміниться. Кожен з цих моментів - це частина Вас. Але коли я обираю з багатьох світлин, то перевагу надаю тій, що найбільше відображає людину.”

Мімі багато років викладає в Берклі та Стенфордському університеті. Думка її студентів дуже важлива для неї. Колись вона запитала студентів, чому вони обрали журналістику. Яким був її подив, коли вона почула: „Щоб нас більше гуглили”. П’ять – десять років тому її подруга на те саме запитання відповіла: „Щоб змінити світ!”. На думку американської гості, жага слави має бути далеко не на першому місці в списку пріоритетів справжнього журналіста.

Мімі Чакарова відвідала чимало країн світу, де презентувала свій фільм „Ціна сексу”. Це погляд зсередини на долі жінок, що потрапили в рабство. Мімі присвятила 10 років життя цьому фільму, але те, що вона дізналась, тепер побачать всі.

Її перехід до фотографії пов’язаний з одною з героїнь фільму, яку Мімі багато фотографувала до початку зйомок. Одного разу Мімі помітила, що як тільки жінка починає розповідати про своє життя в рабстві, вона перестає палити, і сигарета в її руках поступово тліє, аж доки не перетворюється на попіл. Як показати це на фото? На допомогу прийшло відео.

Створюючи фільм, Мімі найменше думала про славу чи гроші. Тому не стала запрошувати відомих акторів для високих рейтингів. Також у відео-роботі голоси героїнь не дублюються. Адже тоді емоційне забарвлення зблякне: ” Справжнє життя – не Голівуд”.

Всі присутні були вражені витримкою і незламністю сміливої журналістки. Мімі розповіла, як після повернення додому почула розмову двох дівчат, які вирішували, в який колір пофарбувати нігті. ЇЇ це страшенно обурило. Як можна цікавитись такими дурницями? Але потім зрозуміла, те, що вона побачила, змінило її назавжди: „ Це просто моя робота. Неначе ліс. Якщо ти тільки починаєш заходити до хащів, то можеш обернутись і побачити будинки і вогні позаду. Але з кожним кроком, ти віддаляєшся від них. І от ти вже в глухому лісі. І тут три варіанти: заклякнути від страху, спробувати знайти шлях назад або рухатись вперед хай там що.”

Діалог зі студентами Мімі чергувала з показом фрагментів фільму. Цю тенденцію вона зберігає і у побудові сюжету своєї стрічки: комбінує моменти емоційного навантаження з більш легкими картинами, щоб дати можливість „вдихнути повітря ” перед зануренням.

Зустріч з Мімі могла б тривати безкінечно довго, адже розповідь гості не втомлювала, а навпаки давала поштовх для нових тем та порад: ”Щоб знайти відповіді на питання, які Вас хвилюють, треба ставити розумні запитання. Але будьте спершу людиною, потім журналістом. І ніколи не мовчіть про те, що Вас турбує.”

Автор: Ольга Герман
фото автора